ФІЗИКА. Вчимося розв'язувати задачі. "СУЧАСНА ФІЗИКА". Компенсаційний курс

Розділ 21. Атомне ядро

21.1. Склад атомного ядра

До складу атомного ядра входять масивні елементарні частинки двох видів, які називають загальним терміном нуклони. Загальна кількість нуклонів і співвідношення між кількостями нуклонів кожного виду визначають характеристики і властивості ядер, зокрема, - існування ізотопів.

 

 

Існує два види нуклонів - протони і нейтрони. (Термін "нуклон" перекладається як "ядерна частинка)

Протон – це позитивно заряджена елементарна частинка, що має електричний заряд  і масу спокою  (нагадаємо, що 1 а.о.м. = \(1,66\cdot{10}^{-27}\) кг). Відношення мас спокою протона й електрона \(m_{p}/m_{e}\approx{1836}\). Протон є найпростішим ядром – ядром атома звичайного Гідрогену. (термін "протон" у перекладі означає "найпростіший").

Нейтрон – це електрично нейтральна частинка. Маса спокою нейтрона \(m_{n}=1,00867\) а.о.м. (відношення мас спокою нейтрона й електрона \(m_{n}/m_{e}\approx{1839}\).

 

 

Найважливішими характеристиками атомного ядра є електричний заряд і маса.

Заряд ядра qя визначається визначається кількістю протонів, що входять до складу ядра і описується зарядовим числом ядра Z:

\(q_{я}=Ze\),

(21.1)

де \(e=1,6\cdot{10}^{-19}\) Кл – елементарний заряд.

Зарядове число визначає також кількість електронів у нейтральному атомі, від якої залежать його хімічні властивості та положення даного елемента в періодичній системі Д.І. Менделєєва:

зарядове число ядра збігається з порядковим номером даного хімічного елемента в періодичній таблиці елементів.

Маси нуклонів (в а.о.м.) близькі до 1, тому округлена маса ядра в а.о.м. чисельно дорівнює загальній кількості нуклонів.

Загальна кількість нуклонів A, що входять до складу ядра, називається масовим числом ядра.

Оскільки маса атома практично збігається з масою ядра, то масові числа ядер визначають і відносні атомні маси елементів, що також вказані в періодичній таблиці хімічних елементів.

Число нейтронів N у ядрі

N = AZ.

(21.2)

У ядерній фізиці використовують умовні позначення ядер, що включають символ хімічного елемента X, масове A і зарядове Z число ядра:

\({}_{Z}^{A}\mathrm{X}\).

Наприклад: Гелій \({}_{2}^{4}\mathrm{He}\), Нітроген \({}_{7}^{14}\mathrm{N}\) тощо. У літературі можна зустріти і таке позначення: \({}_{Z}X^{A}\)

Так само роблять і з елементарними частинками. Наприклад: протон \({}_{1}^{1}{p}\), нейтрон \({}_{1}^{0}{n}\), електрон \({}_{-1}^{0}{e}\) та ін. (Оскільки протон – це ядро Гідрогену, тому для нього використовують також позначення  \({}_{1}^{1}\mathrm{H}\)).

 

 

Складною будовою атомного ядра пояснюється існування ізотопів.

Ізотопами називаються різновиди атомів одного й того ж хімічного елемента, які відрізняються за масою.

Ядра ізотопів хімічного елемента складаються з однакової кількості протонів і займають те ж саме місце у періодичній системі елементів, але відрізняються за кількістю нейтронів N і загальною кількістю нуклонів A. (термін "ізотоп" перекладається як "той, що займає те ж саме місце)

Усі хімічні елементи мають ізотопи. Ізотопи одного елемента мають однакові хімічні і дуже близькі фізичні властивості.

У ядерній фізиці для розрізнення ядер використовують термін "нуклід".

Нуклід – це ядро (або сукупність ядер) із заданими значеннями масового і зарядового чисел, тобто із заданою кількістю протонів і нейтронів.

Термін "нуклід" використовують і як синонім терміна "ізотоп".