ФІЗИКА. Вчимося розв'язувати задачі. "СУЧАСНА ФІЗИКА". Компенсаційний курс
Розділ 18. Елементи спеціальної теорії відносності
18.2. Відносність довжин і проміжків часу
|
Наслідки з постулатів СТВ різко суперечать багатьом принциповим положенням класичної механіки. Це насамперед стосується простору і часу. Класична фізика виходить з уявлень про абсолютність простору і часу. Але постулати СТВ свідчать про відносність простору і часу. |
|
З механіки відомо, що положення тіла в просторі відносне – його можна визначити тільки відносно обраної системи відліку. Але сам простір у класичній фізиці розглядався як абсолютний, тобто як єдиний для усього Всесвіту й однаковий за властивостями у всіх системах відліку. З цієї концепції випливає очевидний висновок: хоча координати будь-якої точки в двох системах відліку XOY і X′O′Y′ (рис.18.1) різні (\(X\ne{X}^{\prime}\), \(Y\ne{Y}^{\prime}\)) відстань l між двома точками А і В однакова. Інакше кажучи, взаємне положення точок і розміри тіл у класичній фізиці вважається абсолютними.
Точно так само і час вважався абсолютним. У різних часових поясах Землі поточні моменти часу виражаються різними числами, але одночасність двох подій, або проміжок часу, що розділяє дві події, вважаються абсолютними, тобто не залежними від вибору системи відліку. |
