ФІЗИКА. Вчимося розв'язувати задачі. "МЕХАНІКА". Компенсаційний курс
Розділ ІІІ. ЗАКОН ЗБЕРЕЖЕННЯ ІМПУЛЬСУ
3.2. Теоретичні відомості. Закон збереження імпульсу
Для ізольованих систем є характерним збереження деяких важливих фізичних величин. Зокрема це стосується імпульсу. |
Стан руху окремих тіл системи визначається їхніми імпульсами
(Примітка. Система може складатися як із маленькими частинок, так і з великих тіл. Але будь-яке тіло за необхідності теж можна розглядати як систему, що складається з маленьких частинок-матеріальних точок. Тому далі терміни "частинка","матеріальна точка" та "тіло" змістовно не розрізняються). Стан руху системи як цілого теж визначається імпульсом системи, що дорівнює сумі імпульсів окремих тіл:
При цьому за ІІ законом Ньютона (2.3) зміна імпульсу кожного тіла системи визначається рівнодійною всіх прикладених до нього сил, як зовнішніх, так і внутрішніх. Але сили взаємодії між будь-якою парою тіл системи є однакові за величиною і протилежні за напрямом (ІІІ закон Ньютона) і спричинюють рівні за модулем і протилежні за напрямом зміни їхніх імпульсів. Через це
де ${{\vec{F}}_{зов}}=\sum{{{{\vec{F}}}_{i зов\,}}}$ – сумарна зовнішня сила. В ізольованій системі зовнішніх сил немає, отже, \( {{{\vec{F}}}_{\text{зов}}}=0.\) В такому разі \(\Delta{\vec{P}}=0 \), тобто
Формула (3.3) виражає закон збереження імпульсу:
Це означає, що сумарний імпульс усіх тіл ізольованої системи є однаковим у будь-які два моменти часу попри те, що імпульс кожного окремого тіла змінюється під дією інших тіл системи. Тож закон збереження можна подати у формі рівняння балансу імпульсів:
де ліва та права частини відповідають довільно вибраним"початковому" та "кінцевому" моментам часу. Наостанку необхідно сказати, що закон збереження імпульсу є одним з універсальних законів природи і виконується не лише в механічних, а й у всіх фізичних системах. |