Якщо вихідні дані подані у числовому вигляді, то заключним етапом розв’язування задачі є отримання кінцевого числового результату. Для цього в загальну формулу на місце символьних позначень величин підставляють їх числові значення (без розмірностей) і проводять обчислення. Природно, значення всіх величин повинні бути виражені в основних одиницях (СІ), інакше числова відповідь буде невірною.

Всі числові та довідкові дані, які використовуються у задачах, мають обмежену кількість цифр. Тому кінцеву відповідь слід розумно округлити так, щоб вона відображувала точність вихідних та табличних даних. Можна порадити у відповіді залишати на одну цифру більше, ніж у вихідних даних. При обчисленнях зручно користуватися показниковою формою зображення чисел. Відповідь теж слід подати у показниковій формі, або з використанням частинних та кратних одиниць^[1] і вказати її розмірність (наприклад, замість 10000 Па записати 10⁴ Па  або 10 кПа ).

З одержаних числових значень у деяких випадках також можна зробити висновок про вірогідність відповіді. Наприклад, якщо швидкість тіла перевищує швидкість світла, або людина кидає камінь на відстань 10 км, то можна з упевненістю говорити про помилку чи то у фізичній моделі, чи то в обчисленнях.

[1] Частинною (інакше дольною) називають одиницю, яка у встановлене число разів менша, ніж системна одиниця. Наприклад, міліметр (1 мм = 10^-3 м), мікроампер (1 мкА = 10^-6 А).
Кратною називають одиницю, яка у встановлене число разів менша, ніж системна одиниця. Наприклад, кілометр (1 км = 10³ м)